Діатомові, бурі, червоні водорості

Діатомові, бурі та червоні водорості. Діатомові водорості — мікроскопічні одноклітинні або колоніальні, їх налічують близько 15 тис. видів. Живуть у солоних і прісних водоймах, на ґрунті. Будова оболонки діатомових водоростей своєрідна: вони мають панцир із сполук кремнію. Він складається з двох половинок, які налягають одна на одну, як кришка на коробку. Панцирі мають щілини, крізь які здійснюється обмін речовин із довкіллям. Хроматофори цих водоростей мають світло-жовте забарвлення, бо, крім хлорофілу, мають і бурі пігменти. Бурі водорості. До відділу належать переважно морські багатоклітинні водорості, їх налічують близько 15 000 ви­дів. Ці водорості запасають особливу речовину — ламінарин. 

Слань бурих водоростей забарвлена у жовто-бурий ко­лір — в їхніх клітинах, окрім хлорофілу, є коричневі та жовті пігменти. За розмірами во­ни сягають від кількох сантиметрів до десятків метрів (ма­кроцистіс має довжину 60 м). Ламінарія, або морська капуста, — одна з найвідоміших бурих водоростей переважно холодних морів Світового океану. Вона має ризоїдальну частину слані, якою кріпиться до поверхні дна, видовжений «стов­бурець» і листоподібну частину пластинчастої форми. Розмножується ламінарія нестатево за допомогою джгутикових зооспор і статевим способом за допомогою гамет. Для ламінарії характерне чергування статевого та нестатевого поколінь у життєвому циклі, з чіткою перевагою нестатевого покоління (спорофіту; від гр. спора та фітон — рослина), тобто рослин, що утворюють органи спороношення. Саргасум — рід бурих водоростей, різні види яких або зростають на дні мілководь морів, або пасивно плавають біля поверхні води, утворюючи великі скупчення (Саргасове море на південь від Бермудських островів). У Чорному морі зростає бура водорість цистозіра. Червоні водорості (багрянки). Подібно до бурих водоростей, це виключно багатоклітинні організми. Живуть багрянки переважно в теплих морях.  

Усього відомо 4000 видів. Червоні водорості мають хлорофіл, а також червоні, синюваті і жовті пігменти. Їх сполучення у різних видів зумовлює різні кольори цих водоростей. Червоні пігменти дозволяють уловлювати слабке світло на глибині 200 м. Вони єдині серед водоростей живуть на таких глибинах у морях. Червоні водорості запасають багрянковий крохмаль — речовину, за хімічною будовою подібну до глікогену (сполука, що запасається в організмі тварин). Розмножуються багрянки вегетативним, нестатевим і статевим способами. У їхньому життєвому циклі спостерігається чергування поколінь і повна відсутність рухливих стадій (джгутиків немає). Це ставить червоні водорості на особливе місце серед водоростей.

Зелені водорості

Різноманітність водоростей

Зелені водорості. Близько 20 тис. видів зелених водоростей поширені переважно у прісних водоймах та на зволожених ділянках суходолу. Серед пігментів, що знаходяться в хроматофорах, у клітинах переважає хлорофіл, який надає їм зеленого забарвлення. Широко розповсюджені такі види зелених водоростей: хламідомонада, хлорела, вольвокс, спірогіра, улотрикс. Одноклітинні водорості хламідомонада і хлорела мають целюлозну оболонку, цитоплазму, ядро, чашоподібний хроматофор, але між ними є суттєві відмінності.

Вольвокс живе у прісних водоймах, це колоніальна водорість. Має ви­гляд невеликих (до 2 мм) кульок. Колонії вольвоксу складаються з великої кількості клітин (до 20 тис.), кожна з яких подібна до хламідомонади, усередині колонія заповнена драглистою речовиною. Розмножується вольвокс як статевим, так і нестатевим шляхом. Спірогіра та улотрикс — нитчасті водорості, багатоклітинні. Улотрикс — прісноводна водорость, клітини якої розташовані в один ряд і мають здатність безперервно ділитися. Вегетативно улотрикс розмножується уривками нитки, нестатево — за допомогою чотириджгутикових гамет. Статеве розмноження здійснюється за участі дводжгутикових гамет. Спірогіра — нитчаста водорість, що утворює основну частину слизької твані у ставках. Клітина має оболонку, укриту слизом, велике ядро з ядерцем, «підвішеним» на цитоплазматичних тяжах, стрічкоподібний спірально закручений хроматофор і велику вакуолю. Вегетативне розмноження спірогіри відбувається уривками її ниток. Нестатеве розмноження відсутнє. Статевий процес — кон’югація — це злиття вмісту звичайних вегетативних клітин, а не особливих гамет. Відбувається статеве розмноження при погіршенні умов існування. Етапи кон’югації: 1 — дві нитки розташовуються паралельно; 2 — протилежні клітини утворюють вирости назустріч одна одній, наче міст; 3 — оболонки на кінцях виростів розчиняються; 4 — вміст однієї клітини перетікає у клітину навпроти і зливається з її вмістом, у результаті чого утворюється зигота. Зигота вкривається товстою оболонкою і переходить у стан спокою, у такому стані вона добре витримує замерзання, висихання. За сприятливих умов ядро зиготи поділяється на 4, у подальшому проростає тільки одне ядро в нитковидну водорість — спірогіру.

Розмноження водоростей

Розмножуються водорості поділом слані на частини, тобто вегетативним способом, а також шляхом утворення численних рухливих спор (зооспор), тобто безстатевим способом. Статевий процес у водоростей також поширений: в результаті злиття чоловічих і жіночих статевих клітин (гамет) виникає зигота, яка зразу ж або після деякого періоду спокою проростає в нову водорость.

Водорості — родоначальники вищих рослин, наприклад мохоподібних. Величезне їх значення в житті всього живого. Вони збагачують воду і повітря киснем і нагромаджують запаси органічної речовини. Прийнято вважати, що 80% усіх органічних речовин, які щороку створюються на нашій планеті, припадає на частку водоростей та інших водяних рослин і тільки 20% на частку наземних рослин. Водорості є поживою для інфузорій, рачків, риб та інших тварин. Морські водорості після видалення з них йоду використовують на корм худобі. Вони не тільки поживні, але й багаті на вітаміни. З них видобувають йод і калійні солі. З водоростей виробляють також айвінові кислоти, які використовуються для виготовлення клею. З бурих і червоних водоростей одержують агар-агар, використовуваний в біологічних лабораторіях, а також в кондитерській справі.
Водоростей відомо понад 13 тис. видів. Вони підрозділяються на відділи: зелені (різноджгутикові), діатомові, синьо-зелені, бурі і червоні.

Поширення водоростей.

Розмножуються водорості поділом слані на частини, тобто вегетативним способом, а також шляхом утворення численних рухливих спор (зооспор), тобто безстатевим способом. Статевий процес у водоростей також поширений: в результаті злиття чоловічих і жіночих статевих клітин (гамет) виникає зигота, яка зразу ж або після деякого періоду спокою проростає в нову водорость.

Водорості — родоначальники вищих рослин, наприклад мохоподібних. Величезне їх значення в житті всього живого. Вони збагачують воду і повітря киснем і нагромаджують запаси органічної речовини. Прийнято вважати, що 80% усіх органічних речовин, які щороку створюються на нашій планеті, припадає на частку водоростей та інших водяних рослин і тільки 20% на частку наземних рослин. Водорості є поживою для інфузорій, рачків, риб та інших тварин. Морські водорості після видалення з них йоду використовують на корм худобі. Вони не тільки поживні, але й багаті на вітаміни. З них видобувають йод і калійні солі. З водоростей виробляють також айвінові кислоти, які використовуються для виготовлення клею. З бурих і червоних водоростей одержують агар-агар, використовуваний в біологічних лабораторіях, а також в кондитерській справі.
Водоростей відомо понад 13 тис. видів. Вони підрозділяються на відділи: зелені (різноджгутикові), діатомові, синьо-зелені, бурі і червоні.

Будова водоростей.

Клітини водоростей складаються або з целюлозної, або з пектинової оболонки, що ослизнюється. У протоплазмі розміщується зелений хроматофор (один, два і більше), який має різноманітну форму. В хроматофорах бувають помітні піреноїди — ущільнені білкові тільця, навколо яких при світлі скупчуються переважно крохмаль, але, крім того, краплі олії і каротиноподібний пігмент гематохром.
Забарвлення водоростей зелене, буре, червоне, синьо-зелене. В клітинному соку розчинені цукор, дубильні речовини, органічні кислоти, солі і зустрічаються кристали.
Деякі синьо-зелені водорості ведуть сапрофітний спосіб життя. Поява їх у великій кількості у водоймах свідчить про непридатність води для пиття.

Дрібні одноклітинні водорості часто викликають «цвітіння води». Зустрічаючись у воді в незліченних кількостях, разом з мікроскопічними тваринами, вони утворюють планктон, який виловлюється з води для дослідження спеціальними планктонними сітками. Перебуваючи в завислому стані, планктонні водорості і найдрібніші тварини опускаються на дно і беруть участь в утворенні осадових гірських порід.
Водорості, що вкривають схили і дно водойм, поширюються до глибини проникнення світла, утворюючи бентос. В морській солоній воді, крім зелених водоростей, що зустрічаються в поверхневих шарах, поширені бурі і червоні, які досягають глибини 100 м.